Історія

 Історія

Історія будівництва костелу

Костел Ванг був збудований на прикінці ХІІ і  на початку ХІІІ сторіччя в південній Норвегії, в місцевості Ванг, над озером Ванг. Звідти і походить його назва.

Озеро Ванг ( норвезькою Vangsmjösi), розташоване на висоті 466 м над рівнем моря , його оточують високі гори. Найвідоміше плато Grindafjellet (1724 м над рівнем моря), на якому в давні часи жив троль Тіндул Гріндо,

 

В ХІХ ст костел Ванг виявився замалим і потребував дорогого ремонту. Було вирішено його продати. Кошти від його продажу були потрібні для сплати позики отриманої на будівництво нової святині. Завдяки старанням  норвезького художника, професора Яна Кристиана Дахла , який жив в Дрездені, ця цінна пам’ятка архітектури вікінгів була куплена за 427 марок  пруським королем Фредеріком Вільгельмом IV. Після підготовленої документації королівським архітектором, об’єкт розібрано на частини і в 1841 році переправлено кораблем в скринях до Щетина, а потім до Королівського музею в Берліні.

 

Проте король відмовився від встановлення будови на Виспі Павів коло Берліну і почав шукати місце для святині де могли б відбуватись богослужіння. Завдяки старанням графині Фредерики фон Реден з Буковця, весною 1842 року, вирішено перенести храм до Карконош , щоб міг служити Євангельській громаді Карпача і околиць.

Місце під будову подарував граф Христіан Леопольд фон Schaffgotsch з Теплиць. То є біля Чорної гори (885 метрів над рівнем моря), знаходиться в половині дороги з нижнього Карпач на Снєжку.

2 серпня 1842 р король Фредерік Вільгельм IV особисто заклав перший камінь будівництва, а через два роки , 28 липня 1844 відбулося урочисте відкриття і посвята костелу за участі короля і його дружини, голандського ксьондза Фредеріка і багатьох інших відомих осіб.

Костьол Ванг постав, як зразок найкращих прикладів скандинавського сакрального будівництва з дерева і є безцінним творінням стародавнього скандинавського мистецтва. Святиня збудована з насиченої живицею норвезької сосни є надзвичайно міцною.

Інформацію про будову костела можна скачати тут  .Konstrukcja

 

Зовнішні одвірки, центрального входу, привертають увагу своїми напівколонами, оздобленими сплетіннями зміїв та рослин. На підвищенні при вході стоять стилізовані леви, які виступають в символічній ролі істот, оберігаючих браму.

 

У верхніх кутках на порталах розміщені крилаті дракони, які розривають горизонтально розміщені вісімки. Сцена може символізувати одвічну нескінченну боротьбу добра і зла.

На напівколонах , які є оздобою головного входу, вирізано обличчя вікінгів — воїнів з роздвоєними язиками, що символізують передачу знань та мудрості наступним поколінням.

 

В північній частині знаходиться писання на руні . Руни, то символи писемності, які використовували народи північної і північно- західної Європи на початку нашої ери. Ці знаки здебільшого були вигравірувані на камінні, металі,  кістках або на деревині. Вони, ймовірно, були створені поза межами латинської писемності і сформовані на основі грецького (та або) латинського алфавіту. Найдовше, аж до ХІХ століття, вони залишалися серед скандинавських народів як селянські та декоративні писання. Слово „run” , тобто таємниця , повинно було означати «таємний лист». В Норвегії знаходиться приблизно 1600 різних таємних написів. Писання рунічне , яке знаходиться в костелі Ванг , було перекладено по- різному. Наприклад різьблення Ейндріді на славу святого Олафа , або Ейндріді сильно скалічив малий палець сина святого Олафа. Найймовірніше надпис цей звучить:” Ейндріді гравіював, худий палець, син Олафа злого”. Таким чином напис є художнім підписом. Скульптор, який створив той портал, називався Ейндріді на прізвисько “худопальций”  ( з художніми пальцями) і був сином одного злого Олафа.

Також витворами справжнього мистецтва є вигравірувані в візантійському стилі верхні частини колон капітолію , оздоблені фігурами тварин , рослинами та талісманами ( ХІІ ст.)

 

 

Колони, що стоять перед алтарем, представляють перемогу Давида над Голіафом, а також Даніела в печері з левами, були реконструйовані видатним скульптором Якубом з Яновіц. Також його роботою є хрест, виготовлений з одного дубового стовбура в 1844 році і фігура Ісуса викарбувана зі стовбура липи в 1846 р .

 

З обох сторін алтаря, збудованого в 1980 році Річардом Зайцем, стоять на п’ядесталі два канделябри в образі лебедя, як символ вірності і серця — символ кохання. Свічки на  норвезьких підсвічниках запалюються тільки під час вінчання. Святиня Ванг широко відома як костел щасливих шлюбів.

 

Хрестильниця — барок дальношльонський – зроблена в 1740 р походить від зруйнованого костелу в Дзіцморовіца (Dziećmorowicach) коло Валбриха (Wałbrzycha).

Амбона збудована з дерева, привезеного із Норвегії . Святиня довкола оточена ганком , який служив захистом від холодів і був місцем покаяння. Раніше там залишали на збереження зброю і сітки.

 

Верхівки даху оздоблені виступаючими фігурами  в формі роззявлених пащ драконів , схожими на ті, що прикрашали човни вікінгів.

Вежа, збудована з шльонського граніту, охороняє святиню від сильних вітрів, які віють зі сторони Снєжки.

На західному схилі король Фредерік Вільгельм ІV в 1856 році встановив меморіальну дошку присвячену графині фон Реден з її зображенням в медальйоні.

На подвір’ї костелу стоїть будинок плебані, збудований для потреб місцевої Євангельсько -Аугсбурської Парафії.

В каплиці християнської місії можна отримати священну Біблію, дитячу Біблію , християнську літературу, альбом  святині, пейзажі, сувеніри.

Біля книжкового магазину знаходиться, виготовлена в 1994 р. Річардом Зайцем, скульптура воскресіння Лазаря.

 

Текст: ксьондз Едвін Пех

Праці магістерські про Костел Ванг:  Б Данек